Довга рука для України
Точка застосування зусиль очевидна — у нас непогана культура виробництва, недорога, навіть за мірками Східної Європи, робоча сила, маса внутрішніх переселенців, виробництво хімії, металу в першій десятці країн світу і вільні потужності, бракує грошей, а не ліній для виробництва.
Плюс через дефіцит снарядів, простоту закупівель комплектуючих подвійного призначення на цивільному ринку, програми децентралізації виробництва, податкові й митні пільги на імпорт комплектуючих, експерименти із «зенітними дронами» ми непогано навчилися проєктувати, виготовляти і застосовувати БпЛА.
Природно, ми вивчаємо і російський досвід з відходом по частотах угору, з дронами-матками, які не тільки скидають FPV, а й є ретранслятором, з камерами заднього огляду на крилах, що дають шанс ухилитися від тарана, з РЕБ на борту крил, з оптоволокном.
Плюс комплектуючі для дронів зі США — якщо рами, паливну систему, антени можна знаходити на ринку і навіть виробляти самому, то електроніка (модулі супутникового зв’язку, інерційне наведення, захист від РЕБ), хороша оптика даватимуть сильний бустер й аналогів не буде.
А те, що противник намагається дістати заводи й виробництво подвійного призначення, то найкраща відповідь — розосередження. Зрештою, якщо Сили логістики перевалюють сотні тисяч тонн вантажів, палива, пайків, боєкомплекту (включно з пакетами ракет М-30, досі живуть «Точки-У» й комплекси С-300 у плані постачання), отже, противник поки що не здатний таргетувати наш оперативний тил.
Ми ж дістаємо РФ у вразливих місцях, причому переносимо зусилля: знищили забитий цистернами пором «Конро Трейдер» у найбільшому порту Причорномор’я, повністю знищили 107-й арсенал ГРАУ, зупинив виробництво завод «Кремній Ел», у Феодосії тиждень горіла найбільша в Криму нафтобаза.
Саме тому Ллойд Остін у Римі заявив, що Вашингтон вкладатиметься у виробництво далекобійного озброєння для Києва — він згадав дрони, але я думаю, що й крилаті ракети теж.
Хороша оперативна дальність (дрони долітали до Міллерова й Оленьї), точність для поставлених завдань (здатність вразити потрібну будівлю в арсеналі, цистерну в порту або колону ректифікації), здатність долати ППО через невелику помітність на радарах, висоти польоту, комбінації з хибними цілями.
Цілей для наших «Лютих», «Бобрів» і «Нептунів» достатньо: газокомпресорні станції, нафтопереробка, зберігання, перевалка, різні ТЕЦ і ТЕС у мономістах, заводи з виробництва вибухівки й КАБ, військова електроніка, двигуни, спиртзаводи (спирт входить у технологічний ланцюжок вибухівки і не тільки), різні портові споруди, в яких теж вистачає вразливих місць (цистерни, трубопроводи для перевалки).
Завдання — розпалити 50-75-кілограмовою головою пожежу, яка горітиме й виводитиме з ладу цінне обладнання, від якої займуться сусідні цистерни чи детонуватиме, наприклад, поїзд із боєприпасами на станції, а це вже виведе з ладу релейні шафи й електрифікацію.
А коли мова про «Нептун», то можна вже прикласти жорстку захищену ціль.
Крім Коаліції дронів, до якої зараз входять 17 країн і яка має постачати нам 100 тисяч різних БпЛА на місяць, є програми безпосередньо і від США.
Анонсували пакет для виробництва дронів на 800 млн, у пакеті на 2.4 млрд від USAI (Ініціатива сприяння безпеці в Україні) є пункти обладнання для виробництва дронів і боєприпасів (а боєприпаси — це не тільки снаряди, а й, наприклад, боєголовки до БпЛА і умовних «нептунів»).
Заводи від Rheinmetall — ремонт бронетехніки та її дрібносерійне виробництво з машинокомплектів, пізніше пороху та снарядів, ще пізніше неназвані засоби ППО — теж чіткий маркер.
Як і канадські ініціативи з дронами, як і будівництво виробництва від Baykar з дедлайном у 2025 році.
Що погрози РФ усе вбомбити в кам’яний вік і занурити країну в блекаут залишаться погрозами (ніхто не заводить десятки заводів у країну, де під питанням кіловати в мережі).
Що румунська, четверта німецька й третя батарея від США ПРО Patriot створюватимуть зони, де балістика не зможе з гарантією діставати промисловість, а тактичні ППО й РЕБ не дадуть працювати крилам.
А це означає більше знищених арсеналів, спалених спиртзаводів і нафтосховищ кремлівського режиму. І будь-які тактичні успіхи та просування противника на 25 кілометрів за рік не зможуть цьому завадити. Бо ні у Вугледарі, ні в Авдіївці того, чим ми завдаємо їм найважчих у їхній новітній історії втрат, немає і ніколи не було.
Автор: Кирило Данильченко ака Ронін, lb.ua
Читайте по темі:
Распечатать
